«Ми повинні зберегти Карантин до кращих часів»

«Кафа» провела «круглий стіл», присвячений проблемам розвитку Карантину, збереження історичної спадщини Феодосії і туристичної привабливості цієї частини міста.

Для спілкування зібралися фахівці, громадські діячі і просто небайдужі люди. Першочергові завдання, про які говорили городяни: розробити систему прибирання сміття, освітити основні історичні об'єкти і визначитися із статусом території.

Доля Старого міста хвилює феодосийцев дуже давно, проте до цих пір Карантин з його середньовічною цитаделлю і древніми храмами залишається задвірками Феодосії. Востаннє доля Карантину обговорювалася близько року тому у виконкомі. Тоді передбачалося, що створена ініціативна група почне збирати документацію і шукати можливості привести цей район в порядок – більшою мірою територію цитаделі і храмів. Група до роботи так і не приступила, зате трохи прояснилася ситуація, що склалася на Карантині.

За нинішнім круглим столом були поставлені мінімальні і сповна посильні на сьогоднішній день завдання: ознайомитися з пропозиціями небайдужих людей про те, як зберегти історичну спадщину Феодосії, а також – що потрібне для того, щоб Карантин став пам'яткою Феодосії, відомої хоч би на пострадянському просторі.

«Визначитися із статусом території»

Дмитро Щепетков, депутат міськради Феодосії:

- Є простір перед Іверським храмом, з якого можна починати розвивати Карантин. Є цитадель, і територія усередині неї. Необхідно визначитися із статусом цієї землі для того, щоб чимось займатися. Який статус – або це оформить на себе якесь комунальне підприємство, або візьме під опіку Краєзнавчий музей, або – що гірше – громадська організація. Саме легальний статус землі дозволить нам там що-небудь робити. І знайти гроші на утримання цієї території. Потрібно придумати: чим можна наситити цей п'ятачок, що влітку залучить екскурсії.

Крім того, необхідно розібратися, які землі видані приватним особам. Наскільки мені відомо, частину землі біля моря узяв Роман Лукичев, а за воротами Іверського храму, через доріжку від фортеці ще чотири ділянки видано двом родинним парам.

«Придумати легенду, знайти фетиш»

Володимир Родімов, заступник головного архітектора Феодосії:

- Я скажу зараз не як архітектор, а то ми зараз все заплачемо і розбіжимося. Скажу просто як обиватель, як громадянин. Дивився недавно свій улюблений канал, де показали про подорож у Верону. Справа не у Вероне, а в тому, як люди підійшли до вирішення однієї цікавої проблеми. Всім відомо, що там сталися події, описані Шекспіром. Але ця історія про Ромео і Джульєту, загалом, придумана. Не було ні Ромео, ні Джульєти, ні балкона, де вони зустрічалися. Балкон був прибудований в кінці XVIII століття, але вийшла легенда, яка зводить з розуму весь світ.

Нам потрібно придумати легенду, аби вона звучала. Адже ніхто не знає, що мандрівник Марко Порожнисто був тут і Опанас Никітін. Багато моментів: вони десь плавають ці історії, але немає стержня, який би залучав дуже багато. Має бути «фетиш», і якщо його немає, сильного, то придумати – нічого в цьому страшного немає. Це може бути все що завгодно, а довкола сміття і всього іншого само все вирішиться після цього, коли з'являться гроші, які можна вкладати.

«Зайнятися розкопками і реставрацією»

Олег Павлов, екскурсовод:

- Я 14 років там воджу екскурсії: там бувають і депутати Верховної Ради і іноземці. І круглий рік на Карантин їдуть паломники. Приїжджають єпископи і архієпископи. Але проблема сміття на цій території дійсно існує, і її потрібно вирішувати. За сміття потрібно штрафувати місцевих жителів і жорстко. Або зацікавити їх не смітити.

Крім того, в бюджеті потрібно знайти гроші, і найняти двох чоловік, які б займалися тим, що Старе місто повинне увійти до ЮНЕСЬКО. Вони їздитимуть до Сімферополя, Судак – це рік планомірної роботи. Вони просунуть цю тему, з'їздять до Генуї, погортають архіви. І якщо ми у результаті увійдемо до ЮНЕСЬКО, ми зможемо брати участь в їх міжнародних програмах. Це дозволить нам істотно підняти статус міста.

Необхідно пам'ятати, що цей район має фундаментальну світову цінність. Він належить навіть не нам, а всьому світу. Не потрібно лізти як слонам в посудну лавку. Ми повинні цей район зберегти до кращих часів. А коли вони настануть, потрібно зайнятися розкопками і реставрацією. У мене душа болить за фрески, яким 700 років, а вони вкачаються скоро.

«Освітити цитадель»

Інна Майорова, власниця приватної галереї на Карантині:

- Ми часто проводимо екскурсії, розповідаємо людям по 40 хвилин про Кафу, про чуму і так далі, але останнє питання туристів звучить таким чином: «Скажіть, а чому у вас так брудно?». Місту необхідно визначитися, у відомстві якого Жеку знаходиться ця територія, аби можна було набрати двірників для регулярного прибирання тамошньої території. Всі говорять, Іверський храм – це не міська територія, це церква. Але місто ж побудувало пам'ятник Опанасу Никітіну. Хоч би цю ділянку тоді введіть у відомство міста!

Звичайно, є жінка, сторож при Іверськом храмі, яка прибирає цю територію абсолютно безкоштовно. Людина є, є бажання працювати, є бажання прибирати всю цю територію. Але залишається невирішеним питання: куди складати сміття, оскільки місцеві жителі забороняють користуватися контейнерами, пояснюючи, що за це платять вони, а не храм.
Тим часом, я якось посиділа і порахувала: протягом дня лише у фортецю зайшли 1200 чоловік. Можна передати цю територію в оренду Краєзнавчому музею, або якийсь іншій бюджетній організації. Зробити платний вхід, наприклад, копійок по 50 і тоді можна збирати по 600 гривень в день. Там усередині у фортеці живуть люди, які готові за 300 гривень в місяць ходити, все прибирати і всіх виховувати.
Крім того, якщо зробити платний вхід, то бажання кидати пляшки і папірці відпадає відразу, як і писати маркером на стінах всякі фрази.

Необхідно також продумати освітлення фортеці, наприклад, поставити пару прожекторів. Якщо вона буде освітлена, то ніхто не поліз туди в туалет, або писати все ті ж написи.

Ідей багато і багато може поступити пропозицій по збереженню і використанню цієї території. Хай виконком створить конкурсну комісію, яка розгляне будь-які пропозиції по роботі в цьому районі.

«Зробити платний вхід і поставити охорону»

Роман Моськвін, власник приватної галереї на Карантині:

- Потрібно скласти бізнес-систему, яка працюватиме і приноситиме дохід, аби район фортеці міг продовжувати жити. І не треба говорити слово «Карантин». Хай люди самі наводять у себе лади. Є пансіонати на 10-15 номерів, люлі там і забори ремонтують і дороги. Вони самі собі всі роблять. Не потрібно говорити про те, що дохід, що отримується від фортеці, вкладатиметься в те, що ніколи не робилося: ні при Радянській владі, ні при царі-батюшці, ні при незалежній Україні. Це і неможливо зробити.

Я вважаю, що фортецю необхідно закрити, зробити платний вхід, і зробити її безкоштовною лише для жителів Феодосії, які зможуть туди входити, хай це і блюзнірський звучить, по паспорту. А гроші направляти на обслуговування фортеці і території довкола неї.

Ми, до речі, розмовляли з козаками: вони за гроші готові підтримувати там порядок: ніхто ні не писатиме маркерами на стінах, ні не смітитиме, ні не розколупуватиме камені.

«Влада повинна відмітити цей район і зробити його обличчям міста»

Євгеній Рибальченко, громадський діяч:

- Років 15-20 тому йшлося про те, аби включити Феодосію в туристичний маршрут ЮНЕСЬКО. Була комісія, були напрацювання, але сьогодні про все це забули. Для такої організації, як ЮНЕСЬКО, Феодосія сама, як така, можливо, і не дуже цікава. Їм буде цікавий Південно-східний Крим: Судак – Феодосія – Керч. Це формула «три в одному». Окремо ЮНЕСЬКО доки не зацікавилося жодним з цих міст. І там, напевно, були напрацювання.

Говорять чистота, двірники, контейнери – все це потрібно. Може, я помиляюся, але ми говоримо про те, як місто може заробляти гроші на самій древній історичній частині. Я вважаю, що на користь міста прийняти статус цього місця: і аби зберігати, і аби збирати гроші за вхід на вміст фортеці. Особливий статус не дозволить роздавати там землі підприємцям і хаотично все забудовувати, адже Карантин – це музей просто неба. Як свого часу помічали працівники Ермітажу: від Морсада до фортеці Феодосія – це листковий пиріг історії.

Міській владі потрібно відмітити цей район міста з боку. А доки відмічено не з того боку, і немає належної уваги. Все останнє там. А може треба, аби цей район був початком міста, його обличчям. Потрібно показати людям, що таке Карантин!

«Дати податкові пільги тим, хто розвиває цю частину міста»

Віктор Болотський, громадський діяч:

- Варто навести чистоту і усередині цитаделі. І, наскільки мені відомо, за цю територію відповідає ЖЕК №2. Необхідно надати Жеку можливість узяти трьох двірників, аби вони прибирали також, як їх колеги в сквері Доброму Генієві.
Якщо прийняти статус заповідника для цієї території, там буде забір і повна заборона. До речі, сповна офіційно наша цитадель внесена до реєстру пам'ятників ЮНЕСЬКО, на відміну від Судакськой фортеці, яка з цього списку вилетіла, тому що після реконструкції старого стало менше, ніж нового. Феодосія доки в списку залишається. Комісії, які тоді приїжджали, більше займалися питаннями: яка у нас вода, яка чистота. Якби впродовж трьох-чотирьох років комісія фіксувала б, що все гаразд: нормальна питна вода, нормальне відношення до прибирання сміття і нормальна каналізація, то ми б автоматично, без єдиної копійки з місцевого бюджету, були внесені до туристичного маршруту. А також і в «блакитну карту», тобто пляжі були б теж відкриті в усіх відношеннях для іноземців.

Що стосується розвитку цієї території, то людям, провідним там екскурсії, торгуючим своїми картинами і своїми декоративними виробами, потрібно дати можливість деякий час працювати з 30% знижкою або ще якимись податковими пільгами.

«Показати особистий приклад, як відноситися до історії»

Алла Зуєва, житель Карантину:

- Не про що говорити, ні про які споруди, ні про який ремонт в будинку, якщо це буде завалено такою кількістю сміття, яке є зараз. Із-за сміття туди і людей водити не можна. Поки це питання не буде вирішено, не можна робити наступний крок: чимось наповнювати цей район.
Я вважаю, що всі могли б зробити люди своїми власними силами. Як вже говорилося тут, половину сміття залишають місцеві жителі, і із цього приводу хотіла б розповісти одну історію з власного життя.

Оскільки я живу на Карантині, то ходжу купатися на Чуму. Дуже рано в шість ранки ми з дитям приходимо на пляж, де багато сміття, тому перед виходом на пляж ми кладемо в кишені чорні пакети для сміття, надіваємо одноразові рукавички, і починаємо це сміття збирати. У один пакет ми кладемо якісь харчові відходи, в іншій – багато битого скла, в третій – папір, палиці і так далі. До семи, початку восьмого починають личити люди, ми продовжуємо це робити. Люди дивляться на нас звисока, поки один або два не говорять: дивитеся, які молодці, давайте, і ми прибиратимемо. Вони приєднуються до нас, і у них з'являється гордість, що вони теж беруть участь в цьому процесі. За два тижні вже всі ділянки чисті, всі ходять з пакетами.

Тому я вважаю, що, перш за все, ми самі повинні подавати особистий приклад, як відноситься до нашого історичного надбанні і до життя взагалі. При цьому я розумію, що я роблю людям, не тому що я такий неймовірний альтруїст. Я роблю це для себе. Мені це не важко. Мені вигідно так поводитися.

Одним словом, я вважаю, що на сьогоднішній момент за відсутності грошових коштів, при кризі, масі проблем, необхідно спиратися на людей і знайти до них дорогу, розповісти, що їм вигідно так поводитися і так відноситися до їх довкілля.