«Найскладніше в обслуговуванні пасажирів – це спілкування»

У Великій Феодосії обслуговують пасажирів декілька перевізників.

Серед керівників автотранспортних підприємств Світлана Чистякова – єдина жінка. Майже десять років тому вона створила підприємство «Леді C». Вона зачинала свій бізнес, коли в її розпорядженні була всього одна єдина машина РАФ. Тепер біля її підприємства цілий автопарк, в якому трудиться 28 чоловік. Цього року С. Чистякова удостоєна гран-прі конкурсу талісман «Феодосії – 2008».

З Білорусії до Криму

Світлана народилася в Білорусії. Коли їй виповнилися два роки, її сім'я переїхала в Коктебель, оскільки її батькам лікарки порекомендували мешкання на Чорноморському побережжі. Її мама Мальвіна Іванівна працювала в совхоз-заводе «Коктебель», а отець – Віктор Іванович – в піонерському таборі «Супутник». Світлана була старшим дитям в сім'ї, тому допомагала батькам і піклувалася про свою молодшу сестру Інні.

- Можливо, тоді у мене зачав формуватися характер лідера і відчуття відповідальності за тих, хто поруч, - передбачила Світлана Вікторівна. – Після закінчення школи я вчинила в політехнічний технікум Феодосії, який успішно закінчила в 1983 році і отримала спеціальність техніка-технолога. У тому ж році вийшла заміж, а через рік народила свій первісток Віталія.

З 1984 по 1986 рік Світлана Чистякова служила у Феодосії в зенітній військовій частці, що розташовувалася в районі стадіону «Кристал». Вона минула шлях від рядового до прапорщика. Після звільнення в запас С. Чистякова народила другого сина Олексія, а в 1988 році вчинила в Єсентукський державний університет на заочне відділення фінансово-економічного факультету. З 1990 по 2002 рік вона трудилася на підприємстві Феодосії ДСУ-45.

«Леді C»

У 1999 році Світлана Вікторівна вирішила спробувати свої сили в бізнесі і відкрила автотранспортне підприємство «Леді C». Вона згадує:

- Підприємство – це голосно сказано! Спочатку був всього один «Рафік», який доставляв пасажирів по маршруту Феодосия-Коктебель-Феодосия. У 2002 році я звільнилася з ДСУ і очолила «Леді З». В той же час ми придбали три «Рафіка» і одну «Газель». Зачали зростати об'єми перевезень, тому необхідно було зробити серйозний відбір кадрів, а окрім рейсів на Коктебель наші машини почали курсувати по маршруту №7. Я інтуїтивно відчула, що транспорт – це моє, рідне. Відкривши автотранспортне підприємство, я відчула, що зробила остаточний вибір професії.

Щоб успішно організувати свій бізнес, Світлана Чистякова знову пішла вчитися. Вона відправилася до Києва на курси, де навчилася премудрощам роботи по перевезенню пасажирів на автотранспорті. Проте С. Чистякової все одно довелося знаходити професійний досвід вже в процесі роботи.

- Найскладніше в обслуговуванні пасажирів – це спілкування, - підкреслила вона. – Водій несе відповідальність за життя людей, а також зобов'язаний передбачати будь-яку ситуацію на дорозі. Я часто їм пояснюю, що хороший водій заздалегідь передбачає ситуацію, яку може створити порушник правил дорожнього руху. Краще поступитися йому, чим піддати пасажирів небезпеки. Крім того, необхідно враховувати, що люди сідають в маршрут зі своїми радощами і жалем.

Вона навела приклад. У салоні автобуса можуть одночасно знаходитися різні люди: один жалюгідний із-за сімейної трагедії, інший тільки що з кимось поскандалив, третій, навпаки, у веселому настрої, а четвертий втомився після трудового дня і так далі. Водій зобов'язаний врахувати, що його терплячість і доброзичливість служить заставою якісного обслуговування всіх. Директор «Леді C» упевнена, що не слід гнівно реагувати на докори пасажирів, нехай навіть несправедливі, уміння промовчати дозволить уникнути конфлікту.

Сімейна справа

У «Леді C» трудиться вся сім'я Світлани Вікторівни – чоловік і обидва сини. Їх підтримка і взаєморозуміння допомагають їй керувати чоловічим колективом, чисельність якого складає 28 чоловік, а в курортний сезон ще більше.

- Мої чоловіки вже звикли до мого вольового характеру, - сказала Світлана Чистякова. - По-іншому не можна – смалодушнічаєшь, і дисципліна звалиться. Я чоловікові і синам часто повторюю: «Мама і дружина – я тільки удома, а на роботі – директор! Тому ви зобов'язані мене слухатися і підкорятимуться!» Я знаю, що ходять легенди про мою круту вдачу, але це тільки верхня частка айсберга. Взагалі-то, я добрий і чуйний керівник, як і належить жінці. Часто я буваю поблажливою до своїх співробітників. Інший раз розсерджуся і погрожу кому-небудь звільненням, а потім пошкодую. Колектив-то складається з чоловіків, яким необхідно забезпечувати свої сім'ї. Я розумію, як важлива для них стабільна робота.

По словах С. Чистякової, керівники інших транспортних підприємств міста дружні і часто допомагають один одному:

- Серед перевізників немає розбіжностей, оскільки ми робимо одну спільну справу – забезпечуємо пасажирські перевезення у Великій Феодосії. Не виключено, що у городян є нарікання на роботу транспорту. Проте ми трудимося, транспорт ходить регулярно і прагнемо зробити обслуговування пасажирів ще якісний. Серед керівників автопідприємств і водіїв існує непісанний закон взаємовиручки. Якщо було потрібно якусь деталь для ремонту, то її обов'язково дасть той, у кого вона є в наявності. Деколи навіть в борг, оскільки наступного разу обов'язково виручать тебе.

Добродійність

У 2006 році підприємство повністю відновило автопарк, замінивши «Газелі» комфортабельнішими і місткими машинами для перевезень в міській межі. Це дозволило перевозити пільговиків.

- У маломісних машинах пільговиків перевозити економічно не вигідно, - пояснила С. Чистякова. – Вартість їх проїзду нам ніхто не компенсує. Це добродійність самих перевізників і пасажирів, які оплачують свій проїзд повністю. Так склалося, що в нашому місті проживає багато пенсіонерів і інвалідів, яким по моральних нормах слід допомагати. Ми стараємося це робити, але не слідує це приписувати тільки собі, оскільки робимо ми це за підтримки звичайних пасажирів, кожен з яких сумлінно оплачує проїзд.

Світлана Вікторівна підкреслила, що їй подобається, як рік від року перетворюється Феодосія. Її підприємство теж вносить добродійний внесок на розвиток міста.

- Мені приємно бачити відремонтовані фасади, упорядковані сквери, нові тротуари і усвідомлювати, що це перетворення частково сплатило моє підприємство, - сказала вона. - Не приховаю, що мені дуже приємно робити добрі справи. З 1998 року я сама їжджу за кермом автомобіля, тому чудово бачу, наскільки гладше за сталь автодороги Великої Феодосії. Хотілося б, звичайно, щоб вони були ще кращі, але без грошей це не зробити. Тому наш посильний вклад я роблю із задоволення і з легким серцем. Тільки спільно ми можемо зробити місто чистіше і красивіше. Психологія людини така, що він не почне смітити там, де красиво і ідеально чисто. Ось до чого треба прагнути всім феодосийцам. Хтось може допомогти місту грошима, а хтось – справами. Наприклад, посадити квітку на клумбі або підмести доріжку біля свого під'їзду.