"Художник повинен перебувати в стані бачення світу"

Щоліта виникають протиріччя між Феодосійським виконкомом і міськими художниками, що бажають продавати свої роботи.

За словами учасників вернісажу, влада дивиться на них, як на комерсантів, художники з такою оцінкою не згодні. Про живопис і кон’юнктуру, змісті творчості й комерції розповів художник Валерій Гаркуша.

Про творчість

- Як і чому ти став художником?

- Я пішов у художню школу ще в молодших класах загальноосвітньої, уже тоді почував, що це моє. Мабуть, більше зріле рішення серйозно займатися живописом прийшло, коли вже вчився в інституті. Тоді я усвідомив, що це моє ремесло й моє покликання. По-іншому навіть не бачив, як себе реалізувати. Із творчістю зв’язані всі думки й спрямованості життєвого шляху, завжди є маса задумів, які хочеться втілити.

- Чому з Харкова перебрався в Феодосію? Що в ній сподобалося?

- У мене в інституті були однокурсники феодосійці Андрій Стефанов і Павло Гуляєв, які й зманили мене сюди. Виїжджаючи на пленери, я душею прикипів до цієї, не побоюся цього слова, великій землі. Я раптом відчув, що вона стала для мене джерелом натхнення. І зрозумів, що життя у великому місті не для мене, мене тягло в Феодосію: з її видами, з її природою, з її історією. Сподобалося історичне місце, що цікаво для мене, як художника й почасти музиканта, адже тут творили такі великі люди.

- Доторкнувся до вічності?

- Так... (посміхається). Можна так сказати, це загальні слова, але більше мене зацікавило й надихнуло саме місце. І усвідомлення, відчуття того, що ти дійсно доторкаєшся до чого значимому, почуваєш, що ти можеш виражати це у своїх добутках.

- Яка основна тема твоїх робіт?

- Я торік дебютував у Феодосії на виставці "Зимовий сад", що проходила в музеї Гріна. Там я був представлений як пейзажист, але мене ще цікавлять інші напрямки. Я постараюся до наступної виставки, що пройде в грудні, попрацювати в новому жанрі, це будуть, скажемо так, якісь філософські твори. Звичайно, мене цікавить пейзаж. І море, як стихію, дуже цікаво писати. Але ще я спробую розробити свої ідеї - твору в стилі символізм, щось оригінальне спробую зробити.

- Виставляєш на вернісаж в основному морі. Чому? На нього найбільше попит покупців?

- Звичайно, доводиться... як сказати?.. відповідати й попиту, тому що художникові потрібно гроші заробляти. Море - це не значить щось кон’юнктурне, мені цікаве море писати, і є своє бачення. Є багато робіт, присвячених Феодосії: фортеця, Старе місто, і райони - Коктебель, Судак. Крим, власне кажучи, дуже цікава тема для художника.

- В основному роботи на вернісажі купують відпочиваючі?

- Влітку - так. Причому деякі рік у рік купують мої роботи. Є клієнти, які щось замовляють. Усе в стадії якогось формування. Буду намагатися заявляти про себе новими цікавими роботами.

- Чи правда, що в будь-якого художника є роботи "на продаж", які виставляють на вернісажі, а є роботи "для себе", які беруть участь у виставках?

- Звичайно ж, багатьом художникам доводиться робити якісь роботи, які розраховані на широке коло клієнтів-покупців. Але професіонал повинен уміти робити всі роботи для себе, розумієш? Це роботи, які зроблені чесно, цікаво, ти виклався по повної, ти зробив усе, що міг - це робота для себе.

Так, можна вміти робити швидко й красиво ті роботи, які добре купуються, але є величезне але - це грозить тим, що ти зупинишся у своєму розвитку. Можна зайняти якусь нішу певну й робити гарні кон’юнктурні роботи, але я б не хотів на цьому зупинятися, мене цікавить просування вперед.

- А все-таки є в тебе роботи для себе?

- Для себе? Ну, давайте спробуємо представити: я роблю для себе, добре. Ну, зробив одну, дві, три, десять робіт - я на них дивлюся, на них молюся або що я роблю для себе? Художник - це стан переживання, цей якийсь реальний стан у реальному ефірі, тобто , ти повинен у ньому перебувати тут і зараз. І відповідно, для себе або не для себе - воно вже губить свої споживчі відтінки, воно просто розчиняється в цьому. Художник - це рух. Постановка питання навіть недоречна "для себе - або не для себе". Можна сказати, що дійсний художник творить для вічності, і в принципі це буде правильно, хоча це й пишномовно звучить. Головне, як я це для себе визначаю, цей стан, яким ти ділишся у своїх добутках.

Про комерцію

- Я знаю, що в художників на вернісажі є такі роботи - "хіт сезону", які часто купують, і художники їх постійно дублюють. У тебе є такі?

- Звичайно, є, навіщо приховувати?

- Їхня тематика?

- Стара Феодосія, морські теми. І з огляду на, що у Феодосії жив і працював Айвазовський, звичайно ж, тема Айвазовського - це безперечний хіт.

- Копіювання його робіт?

- Звичайно. Або щось у цьому дусі, коли художник, користуючись пластикою, розробленої Айвазовським, робить свої речі. Але знову ж, це не авторський, а вторинний продукт, на мій погляд. Хіт сезону - це, можна сказати розкручений бренд, користуючись яким художник робить гроші. А от створити, знайти своє - для цього потрібно шукати, на це йдуть роки, це момент праці, хвилі, удачі, таланта.

- Чи потрібний місту вернісаж? Де для нього підходяще місце?

- Безперечно, потрібний. Якби влада прийняла б у цьому участь, можна було б спільно щось вирішити. Для міста це була б дуже гарна риса, штрих до портрета міста, якби художники десь стаціонарно, красиво стояли й виставляли свої твори, не говорячи вже про арт-галерею. Це був би плюс місту.

- Художники скаржаться, що їх витісняють із проспекту, скаржаться на побори влади. Як ти оцінюєш цю ситуацію?

- Як я можу оцінювати, якщо художник повинен малювати, творити? Звичайно, хотілося б, щоб були нормальні умови для вернісажу. А влади сприймають нас, як комерсантів, це порівняння недоречно, це недобре. Повинні бути розумні взаємини.

- Платиш?

- Плачу, як усе.

- Яку суму?

- Я розумію, що зараз ця тема дуже напряжна, гаряча, але навряд чи піде на користь часткове висвітлення якихось нюансів. Про це краще говорити з головою творчого союзу феодосійських художників.

- Взагалі, гроші за місце "відбиваються"?

- За місце - так, але три місяці сезону повинні годувати 12 місяців у році.

- А живописом можна прокормитися?

- Фактично ні. Тому я знайшов додаткову роботу. Рами, полотна, фарби зараз дорожчають. Була б якась розумна політика встановлення цього внеску, плати. Художник - не комерсант. Реально, у змісті бізнесу, цим займатися зовсім невигідно. Це просто смішно, який це бізнес? Це можливість займатися своєю улюбленою справою, перебувати в ключі малювання, творчості, щоб не втратити себе, як художника, і так більш-менш щось за це одержувати. Але на цьому ти ні машину, ні дачу не купиш, у всякому разі, тут. Звичайно, художник може зробити кар’єру, "потрапити у хвилю", розкрутитися, отримати гарних клієнтів. А якщо зводити до нашого вернісажу, то про бізнес мови бути не може.

- Говорять, що художникам пропонували перебратися до пам’ятника Назукіну, там обіцяли менше за місця брати. Ти б перебрався?

- Взагалі, для нас проспект у фонтана ідеальний варіант: це центр, поруч галерея, завжди багато людей... Я думав, що ми зустрінемося й поговоримо про суть роботи художника, про його призначення. Але бачу, що наш мир стає усе більше раціональним, швидше за все, у майбутньому художники зникнуть.

- Чому?

- Тому що людство захоплюється таким більше споживчим світоглядом, більше раціонального характеру. Все-таки хотілося б говорити про суть творчості, його змісті. Зміст не в тім, щоб картинку продати, це в якомусь змісті зупинка. Зміст творчості - це доносити бачення, почуття. І потім, художник повинен перебувати в стані бачення миру. А весь цей тельбух - хто про неї через 100 років буде згадувати? Хто навіть через 50 років згадає? Залишаться тільки картини - або невдалі, або геніальні. Нащадкам буде все ясно: це - ширвжиток, а це - торкає.