Том Шервуд: "Незабаром читач довідається ім’я автора моїх романів"

Наприкінці 2005 року творець серії пригодницьких романів Том Шервуд оселився у Феодосії, що вважає самим прекрасним містом на планеті.

Він стверджує, що вулиці старого міста неодноразово описував у своїх романах. Твори автора з’являються на чорних книжкових ринках у самвидаві, що принесло популярність його книгам.

Банкрутство з користю

Володимир Ковалевський народився у Воронежі, але в школі він учився на Далекому Сході. Потім його призвали в армію. Він служив в учебці у Воронежі й навчав новобранців управляти ракетовозом МАЗ-543. В 1983 році В. Ковалевский вступив на історичний факультет Благовіщенського педагогічного інституту, але 1986 року по спеціальній програмі його відібрали для навчання на психологічному факультеті Московського педагогічного університету з наступним навчанням у цільовій аспірантурі. Це було дуже престижно. Багато хто мріяли про це, але конкурсний відбір був настільки прозорим, що пристроїти когось по блату було неможливо. Серед всіх претендентів вибирали комуністів, відслуживших в армії й здатних до навчання. Майбутній письменник підходив по всім параметрам.

- Ще під час навчання в Москві я зняв квартиру в Медведково й зайнявся бізнесом, - розповів Володимир Вікторович. - Спочатку я переганяв іномарки з Німеччини в Росію, потім возив соняшникове масло в Естонію, купував товари в одному місці й продавав їх в іншому. Повертаючись із комерційних поїздок, я наливав у ванну гарячу воду з піною, поринав у неї, ставив поперек дошку й, смертельно утомлений, описував пригоди англійського моряка, що рятувався від піратів. Навіщо мені це було потрібно, я не розумів, але відчував поклик чистих аркушів паперу.

Письменник згадує, як у середині 1990-х його бізнес розвалився. Тільки через місяць Володимир Ковалевський усвідомив, що повністю розорився. Дружина його покинула. Тоді в одному з московських скверів він сіл на давку, взяв у руки обривок газети й прочитав оголошення про прийом на роботу. В. Ковалевський влаштувався нічним сторожем з умовою, що він буде жити в офісі.

- Я перевіз туди 20 ящиків зі своєю колекцією казок, через рік моє фінансове становище покращилося, а в 1996 році я вже заробив і купив собі комуналку й комп’ютер, - згадує письменник. - Як тільки я вніс комп’ютер у свою квартиру, відразу ж прийнявся писати й з тремтінням зрозумів, що мені це вдається. Через десяті руки частина "Острова Локк" потрапила в руки московського письменника Олександра Іванова, що прочитав уривок, подзвонив мені серед ночі, став запитувати про продовження роману й хто його автор. Я з великою важкістю пояснив йому, що написав його сам.

Книжкові пірати

Коли перший роман був готовий, В. Ковалевський обійшов з його рукописом всі відомі йому видавництва, співробітники яких схвально озивалися про твір. Однак вони вимагали, щоб Володимир Вікторович назвав їм ім’я дійсного автора.

- Деякі вважали, що я перевів роман когось із закордонних маловідомих авторів, - з посмішкою згадує письменник. - Один редактор просив, щоб я зізнався, у кого свиснув рукопис. Інші пояснював мені, що величезний ризик для видавництва публікація книги без згоди автора, тому краще полюбовно домовитися. Мені навіть обіцяли добре заплатити, як перекладачеві, але повірити в моє авторство ніхто не погоджувався. Однак комерційний інтерес у виданні пригодницької літератури все-таки узяв гору.

В 2001 році у видавництві "Діловий експрес" вийшли дві перші книги пригодницької саги Тома Шервуда - "Острів Локк" й "Примара Адора". Однак видавці не ризикнули вказати дійсне ім’я письменника, тому романи з’явилися під псевдонімом. Так у другий раз з’явився Том Шервуд. В 2002 році вийшла його третя книга - "Майстер Альба". Перші тиражі склали всього по 5 тис. екземплярів, але через рік вийшов додатковий тираж всіх трьох книг Володимира Ковалевського по 10 тис. кожного тому саги. В 2003 році була опублікована четверта книга - "Сірі брати", а зараз готується до публікації п’ята - "Адонія".

- Зараз я завершую рукопис шостої заключної книги "Люди сонця" і має намір видати повний фоліант пригод Тома Шервуда, указавши своє ім’я, як автора всієї серії, - пояснив В. Ковалевський. - Хто хоч раз намагався щось опублікувати, мене зрозуміє. Важко буває зробити старт, але якщо добуток удався, то в нього обов’язково з’явиться своє коло читачів. Моїм книгам про піратів допомогли книжкові пірати. Друзі й знайомі постійно повторюють мені, що я гублю безліч грошей через продаж нелегальних видань моїх книг. Однак я не злюся на піратів, які таким способом роблять рекламу моїм романам. Якби книги були нудними, то самвидатовці втратили до них інтерес.

Цього року видавництво "Memorіes" перевидало "Острів Локк" Тома Шервуда.

Автор зізнався, що минулою зимою завершив дві книжки для дітей, а тепер мріє написати книгу "Шлях ченця" і сценарій кінофільму. По сюжеті кіносценарію герої мають надприродні містичні здатності, але після вживання наркотиків, алкоголю й нікотину вони втратяться своєї унікальності.

Том Шервуд

Серія пригодницьких романів написана під авторством корабельного теслі Тома Шервуда. Володимир Ковалевський уважає, що ім’я його героя - це його дійсне ім’я в минулому житті.

- Мені нічого не довелося придумувати, я просто чітко пам’ятаю описані мною в романах події, - сказав автор. - Саме цей факт пояснює дрібні подробиці біографії мого героя. Я навіть указав точну дату народження Тома Шервуда - 20 грудня 1744 року. Я не єдиний, хто описує своє минуле життя. До мене були Піфагор, Ахматова, Тальков і багато хто інших. Наприклад, я ніколи не вчився класти каміни, а роблю. Я просто пам’ятаю, як це. Це називається історичною пам’яттю.

Письменник пояснив кореспондентові "Кафи", що повністю зжився з образом свого героя, що робить його спогаду про пригоди Тома Шервуда дуже яскравими й незабутніми. В. Ковалевський розповів, як ще в Москві він описував відчуття корабельного теслі, його думки, прагнення й слова.

Доріжки храму

З першого ж відвідування Феодосії Володимир Вікторович вирішив, що обов’язково повинен тут оселитися. Він зізнався, що навіть написав про це лист міському голові Володимиру Шайдерову, що відповів йому й пообіцяв підшукати прийнятний варіант для покупки будинку.

- В 2005 році я сховав на своєму пузі 15 тисяч доларів, потіючи, перетнув границю й прийнявся за пошуки житла, - згадує Владимир Ковалевський. - Але, на жаль! На той час ціни так підскочили, що навіть руїну купити за цю суму було неможливо. Я вже мав намір повертатися із цими незначними по феодосійських мірках грішми, а перед від’їздом увійшов у свій улюблений храм на Карантині. Там жінки різали шматочки й сточували з них доріжку до вівтаря. Я спостерігав за ними, а потім не витримав, поїхав у магазин "Палас" і купив кілька метрів килимової доріжки.

Після цього В. Ковалевський розговорився з феодосійками й випадково довідався, що їхня знайома продає будинок за $20 тис. Жінки пообіцяли запитати в неї про зниження ціни. Незабаром вони передзвонили й сказали, що господарка згодна. Угода відразу була оформлена й письменник оселився в Богом Даній.

- Феодосія - унікальне місто, його стара частина повна скарбів, один із яких я обов’язково знайду, - упевнений письменник. - При цьому скарбом може виявитися не обов’язково золото, а щось більше коштовне для того, хто його знайшов. Гуляючи по старому місту, я чую брязкіт лопат, які лунали в ті далекі часи. Люди часто заривали саме коштовне в землю, щоб воно не дісталося ворогам. У знаходженні скарбу є своєрідне таїнство. Тепер я живу у своєму будинку, пишу книги, піклуюся про кішку й собаку. Дуже жаль, що періодично доводиться залишати це дивовижне місто, тому що строк перебування росіян в Україні має свої тимчасові рамки.

На думку письменника, якщо його читачі пройдуться по вулицях стародавньої частини Феодосії, то багато чого їм здасться знайомим. Автор серії пригодницьких романів описував деякі куточки міста ще до того, як оселився в цьому місті.