Іван Губков: "...й улов добрий буде..."

Іван Губков - потомствений рибалка. Шестидесятип’ятирічний бригадир рибхоза "Хвиля революції" народився 13 червня. "Якби 13 липня, то потрапив у День рибалки, це в десятку відразу", - сміється він. Іван Ілліч розповів "Кафі" про особливості своєї професії й деяких традицій.

Старі й молодь

- Ви потомствений рибалка. Говорять, у рибхозі взагалі все - родичі?

- Половина. По материнській лінії. Медведєви й Губкови. Вони були ще, коли організовувався рибхоз, в 30-х. Батько тут (у рибхозі "Хвиля революції - прим. ред.") пропрацював бригадиром все своє життя. З ним я вперше й вийшов у море. Мені було років десять-дванадцять, допомагав погребти, сітку підняти. Я тут у рибхозі вже 37 років, а взагалі на море - 44 роки. До цього ходив у загранплавання. Рибалкою працював у Севастополі й Керчі. А потім повернувся в Феодосію й став працювати в рибхозі, спочатку - матросом, потім - капітаном, а після - бригадиром.

- Ви хотіли стати рибалкою, як ваш батько?

- Я не хотів іти по стопах батька, і думав просто бути моряком, просто ходити в море. Я знав, яка рибацька праця, це важка праця, як говориться, рибалка є рибалка. Я пішов начебто цивілізовано вчитися в Севастополь, потім - у Керченське технічне рибництво, але видно гени позначилися.

- Чому повернулися в Феодосію?

- Я тут народився поруч, все життя тут пов’язана з морем. Хоча мої сини не пішли по моїх стопах, один працює в силових структурах, іншої - хірургом у Ленінграді, закінчив військову медичну академію, аспірантуру. Вони самі вибрали свою дорогу, може бути правильно, може бути немає. Однаково, що лікар, що рибалка, що шахтар - аби тільки людям користь приносив. Будь-яка професія, коли людина майстер своєї справи, - це вже дуже добре, виходить, він приносить користь і місту й державі.

- Якими якостями повинен володіти рибалка?

- Рибалка повинен бути сміливим, добрим. Самі знаєте, саме головне, що є в людині - це доброта. Коли красиво говорять, що краса врятує мир, я думаю, краса - не краса, але чим більше буде людей добрими, тим краще ми будемо жити, менше буде проблем. Я вважаю, що доброта - найбільша якість. Звичайно, моряк повинен бути вольовим, мужнім. Ну й дружним, лікоть повинен відчуватися.

- Як ваша робота позначається на здоров’ї? Вона нелегка, але, з іншого боку, у вас працює людина, якому за 70, і при цьому він трудиться щодня, без вихідних. Говорять, що саме море дає йому сили.

- Нам повезло в порівнянні із шахтарями (сміється - прим. ред.), свіже морське чисте повітря, звичайно, дає силу й енергію.

- Молодь приходить?

- Мало, але йдуть. Скільки її молоді гарної знайдеш, щоб і не пив, не коловся - без дурних звичок? У мене в бригаді двоє: Тимофій і Дмитрик. І ці хлопці працюють у нашій таки твердій системі. Я думаю, у них просто нормальні родини.

- Говорять, рибалкою потрібно народитися.

- Це правильно говорять, що рибалкою потрібно народитися, але самі розумієте, що й космонавтом не народжуються. Буває покликання й від роду. У Дмитрика - так, і дід і прадід - гарні рибалки, а от у Тимофія нікого не було, але він до моря тягнеться.

Інтуїція й філософія

- Чи спокійно Чорне море?

- Море є море. Море - ризиковане. Якщо відійшли від причалу, ми вже екстремали: і пробоїна може трапитися, і погода зіпсуватися. На нашому столітті було, що й люди гинули. У нашому колгоспі в радянські роки хлопці ходили до Опука, а там зіпсувалася погода, зюйд-вест не піймали, і вони вночі налетіли на мілину, і загинули три або чотири фелюги.

- Чим керуєтеся: виходити в море або не виходити?

- Прогнозом погоди. Нам його дає морська служба, дивимося по телевізору прогноз, загалом , у різних місцях, і потім оцінюємо. Але шляхи Господа несповідимі, можуть передавати два-три балу, а в море може бути й три-чотири. Бувало таке. Хоча фелюги витримують. У нас морехідні фелюги, уже немає таких старих майстрів, які можуть робити такі ж гарні. Їм по 20-25 років, але вони, природно, після капітального ремонту, ремонтуємо їх постійно.

- Напевно, важлива й інтуїція.

- Іноді й інтуїція підказує. Взагалі, якщо рибалка не буде сам почувати рибу, обстановку, погоду, то нічого не буде.

- Ви досить довго працюєте в рибхозі. З радянських часів зупинилися заводи, припинилися військові випробування. Як міняється море й чисельність у ньому риби?

- Один час риба дійсно початку зникати у зв’язку з екологією. Знаєте, нафта була в радянський час, військові випробування проводили, чи ледве не бомби випробовували. А зараз ставрида початку з’являтися, кефаль. Раніше пірнав тут, мідій не було, а зараз з’являються. І краби з’являються. Це значить - чиста вода. Звичайно, найстрашніше для моря - це соляру. Соляру губить усе.

- Що взагалі ловите?

- Камбалу, хамсу, барабулю, ставриду. Недавно два піламіди (тунці) попалося. Ця риба теж любить чисту воду, колись тут була, а потім пропала. Тепер знову з’являється.

- Ваші колеги говорять: через те, що тралами виловили майже всю хамсу, катран пішов убік Сочі.

- Так, катран іде. Катран уже йшов через солярку, пестицидів, плюс - так, лову хамси. Зараз у нас від Меганома до Чауди заборона на сейнера, їх стало менше, я думаю, що згодом більше буде й камбали й катрана.

- А оселедець? Або вона водиться тільки біля Керчі?

- У нас є чорноморський оселедець, але мало. В основному, керченська. Вона йде в Керч, набирає жир, а потім до нас приходить у листопаді - грудні. Хоча в 53 році батьки наші ловили до ста тонн оселедця. Зараз менше, але щороку однаково вона приходить.

- Є старі традиції, яких дотепер дотримуються рибалки? Наприклад, роздавати бідним людям рибу.

- Перше сто кілограм роздати - це гарне марновірство. Рибалки припускають, що люди попадуться добрі, помоляться за них, і улов добрий буде. Хоча зараз у нас все строго - план, звітність.

- Говорять, ще жінок не повинне бути на борті...

- Я теж дотримуюся цього правила, хоча й марновірство це. До речі, у нас була після війни жіноча бригада, чисто жіноча, очолювала її Фетисова, по-моєму. Ця бригада нормально працювала нарівні із чоловіками й рибу нормально ловила. У кожної людини свої прикмети, свої примхи, як говорять. Жити й не вірити - краще не жити. Хто в бога вірить, хто в пільги, хто в біологічний процес, хто просто в людину вірить, у лідера. Треба вірити, інакше життя немає. Вірити й любити.

- Море набудовує на філософію?

- На філософію, на поезію (сміється - прим. ред.). Я пам’ятаю, вірші писав, коли в загранплавання ходив. Представте, ідемо, дивимося, захід там такий, місяць здається багряним, море гарне, і відразу схід - сонце сходить, як келих гарного червоного вина піднімається.