Мій син або учень обов'язково стане олімпійським чемпіоном

Нугзар Месаблішвілі став бронзовою призеркою Чемпіонату світу по дзюдо в особистій першості і допоміг збірній України зайняти третє місце. З 1985 року він приїжджав до Феодосії на спортивні збори, «Динамо», що традиційно минали на спорткомплексі. У 2007 році Н. Месаблішвілі переїхав сюди на постійне місце проживання, набрав групу хлопців, яких безкоштовно тренує на «Динамо».

Родом з Грузії

Нугзар Месаблішвілі народився 12 червня 1964 року в місті Ахмета в Грузії в сім'ї бібліотекаря і будівельника. Він був єдиним сином і третім по рахунку дитям у батьків, четверо дітей, що виховали.

- Займатися спортом я зачав дуже пізно – в 15 років, - згадує спортсмен. – Мої колеги по збірній жартують: пізно зачав – пізно завершиш. Багато моїх ровесників вже давно покинули великий спорт, а я продовжую активно виступати за країну і як і раніше займаю призові місця. Першим моїм тренером був Гугулі Абрамішулі, який виховав багато гідних дзюдоїстів, у тому числі і олімпійського чемпіона 2004 року в Афінах Зураба Звіадаурі.
У 1981 році Н. Месаблішвілі став чемпіоном міста, бронзовою призеркою чемпіонату на першість Грузії серед юніорів, закінчив середню школу і вчинив в тбіліське ПТУ-38, продовжуючи тренуватися вже в збірній Грузії. З 1982 по 1984 рік Нугзар Ревазовіч трудився слюсарем-інструментальником на Тбіліському авіаційному заводі №31 і став шестикратним чемпіоном Грузії в трьох стилях: дзюдо, самбо і гидаоба (грузинська національна боротьба, - прим. ред.).

- Я мріяв стати юристом і олімпійським чемпіоном, тому наполегливо йшов до цієї мети, - сказав Нугзар Месаблішвілі. – В 1984 році мене призвали до армії і направили служити в авіаційний полк Могильов-подольська Вінницької області. Там я переконав командування військової частки в необхідності продовжувати тренування, і мені пішли на зустріч, надавши можливість три рази в тиждень тренуватися в спортивному залі медичного училища. Через рік мене переведи до Вінниці і зарахували в збірну України. У 1985 році я став чемпіоном України.

Олімпіада і перешкоди
У 1985 роки Н. Месаблішвілі відстоював честь Української республіки на Спартікиаде народів СРСР де зайняв третє місце. У грудні того ж року на чемпіонаті Радянського Союзу він представляв Україну і став чемпіоном СРСР. У 1986 році його перевели до Києва і зарахували в групу «А» спортроти.

- Ставши вже визнаним дзюдоїстом, я не відрікся від мрії стати юристом, тому з 1987 по 1988 рік працював в міліції міста Вишневе Київській області, - розповів Нугзар Ревазовіч. – Після армії я працював, вчився і тренувався. Щоб здобути вищу освіту, я вчинив в Академію Міністерства внутрішніх справ України і успішно закінчив її в 1992 році, а далі працював в органах МВС України і виступав за збірну України по дзюдо і самбо. Залишався один крок до виконання моєї мрії – стати олімпійським чемпіоном. Олімпійські ігри – це солідні змагання, до яких необхідно серйозно готуватися. І ось мені представився шанс від імені України виступити на Олімпійських Іграх 1996 року в Атланті, США.

Ради участі в Олімпіаді капітан міліції Нугзар Месаблішвілі написав рапорт про звільнення з правоохоронних органів і цілком віддався тренуванням. Було складно, оскільки український спорт переживав не кращі часи, відчувався спад фінансування.

- Я вже відчував смак перемоги, оскільки був готовий, як ніколи, але виникла непередбачена перешкода, - з гіркотою згадує Н. Месаблішвілі. – Українська федерація по дзюдо зазнавала матеріальні труднощі і не змогла придбати ліцензію на участь в Олімпіаді. Проте ця обставина не вибила мене з сідла, я не пішов з великого спорту, не покинув збірну у важкий час.

Збірна України
Майже чверть століття Нугзар Ревазовіч присвятив збірній України по дзюдо, яку зараз тренує Сергій Дуброва.

- Найприємніше для спортсмена – це кураж перемоги: виходячи наодинці з суперником, я налаштований завжди тільки на перемогу, - підкреслив Нугзар Месаблішвілі. – найприємніше для спортсмена – це піднятися на вищу сходинку п'єдесталу і почути гімн своєї країни, в моєму випадку – України. Доля розпорядилася так, що я не встиг стати олімпійським чемпіоном – хай це щастя дістанеться моїм синам або учням. Я вірю, що мій син або учень обов'язково стане олімпійським чемпіоном.

Н. Месаблішвілі перейшов в основний склад ветеранської збірної дзюдоїстів України і успішно виступає на міжнародних змаганнях. Тричі український спортсмен приносив перемогу своїй країні на чемпіонатах світу серед ветеранів по дзюдо: 2003 рік в Токіо, Японія; 2005 рік – Турс, Франція; 2007 рік – Сан-Паулу, Бразилія. У 2004 році він став чемпіоном Европи серед ветеранів, в 2008 році – срібною призеркою чемпіонату Европи (Брюссель, Бельгія).
Минулого тижня Нугзар Ревазовіч став бронзовою призеркою чемпіонату світу (Зінделфінген, Німеччина).

У 2004 році за підтримки головного тренера збірної України Сергія Дуброва спортсмен заснував чемпіонат України серед ветеранів на кубок Нугзара Месаблішвілі.

- Всі ветеранські зустрічі, змагання і рух в цілому знаходиться на самофінансування, в збірну країни входять по трьох спортсменів з Криму, Київської, Харківської, Донецької і Дніпропетровської областей, - пояснив він. – На змаганнях всеукраїнського рівня я представляю Феодосію.

Феодосія і сім'я
Спортсмен признався, що найголовніше для нього в житті – це улюблене місто Феодосія і сім'я – два сини і чоловіки Ніно.

- Щорічні спортивні збори збірної по дзюдо минали на спортбазе «Динамо» у Феодосії, - сказав спортсмен. – Я настільки полюбив це місто, що завжди нудьгував по ньому на чужині. Коли грав гімн України на честь моєї перемоги на черговому чемпіонаті, я згадував вулиці Феодосії, море і городян. феодосійці – дуже добрі і чуйні, вони нагадують мені людей в Грузії. Все це допомагало мені завойовувати медалі і кубки. У 2005 році я закінчив Київський Університет фізичної культури і спорту, отримавши диплом тренера-преподователя по дзюдо, а в 2007 році вирішив поселитися у Феодосії.

Ніно Месаблішвілі родом з міста Ахмета. Вона жила по сусідству з батьками відомого спортсмена. У один з його приїздів на батьківщину 17 років тому Н. Месаблішвілі признався їй в любові і зробив пропозицію.

- Вона повірила в мене, в мої можливості, і всіляко підтримувала мене, - відзначив Нугзар Ревазовіч. – У всіх моїх перемогах є і її заслуги, оскільки я завойовував не лише медалі і кубки, а і Ніно, доводячи їй, що вона не помилилася в своєму виборі. Вона подарувала мені двох прекрасних синів. Цього року наш старший 16-річний син Теймураз закінчує школу і планує поступати в юридичний. Він, як і я, мріє стати олімпійським чемпіоном і юристом.
Теймураз Месаблішвілі вже двічі ставав бронзовою призеркою чемпіонату України по дзюдо, а його молодший брат – 12-річний Резо – чемпіон України по дзюдо серед юніорів 2008 року.

Три роки тому у Феодосії Нугзар Месаблішвілі набрав групу хлопчиськ, яких безкоштовно тренує на спортбазе «Динамо».

- З Києвом поки неможливо розлучитися назовсім, тому що будь-яка моя поїздка на турніри, чемпіонати Європи і миру стартує із столиці, - уточнив Н. Месаблішвілі. - Все вирішується і відбувається там: відбір, формування команди і тому подібне. Сім'я поки живе в двох містах – Києві і Феодосії, оскільки старший син закінчив школу і вступає до вузу. У мене грандіозні плани у Феодосії. Хочу, щоб цього року мої вихованці виступили на чемпіонаті Криму. Це будуть їх перші серйозні змагання, оскільки вони поки виступали тільки на міському рівні.
Нугзар Ревазович Месаблишвили родился 12 червня 1964 року в місті Ахмета в Грузії. У 1982 році закінчив Тбіліське ПТУ-38 і був зарахований в збірну команду республіки по дзюдо. З 1982 по 1984 рік Нугзар Месаблішвілі працював на Тбіліському авіаційному заводі №31, з 1985 по 1987 рік – служив в армії. З 1985 року він входить в збірну України по дзюдо, багатократний чемпіон країни, Європи і миру. У 1992 році Н. Месаблішвілі закінчив Академію Міністерства внутрішніх справ України, а в 1996 році в чині капітана міліції звільнився з правоохоронних органів і присвятив себе великому спорту. У 2005 році він закінчив Київський Університет фізичної культури і спорту. З 2007 року Нугзар Ревазовіч поселився у Феодосії і тренує юнацьку команду по дзюдо. Одружений, виховує двох синів.