«Феодосія – джерело мого натхнення»

Торік екскурсовод Феодосії Андрій Корнілецкий був удостоєний Гран-прі конкурсу «Талісман Феодосії» за розробку і проведення пішохідного екскурсійного маршруту по пам'ятках Феодосії, який останніми роками став незвичайно популярним серед гостей міста.

А. Корнілецкий поміняв декілька місць роботи, а своє дійсне покликання знайшов в краєзнавстві і екскурсійній діяльності. Він знайомить гостей з історією міста не лише під час проведення екскурсії, але і за допомогою буклетів і путівників. Особливу популярність у туристів здобув його путівник «Храми Феодосії. Спадщина століть».

Медик, що не відбувся

Феодосиец Андрій Корнілецкий зростав молодшим дитям в сім'ї шкільних вчителів. Різниця у віці між ним і його старшим братом Дмитром складає 12 років. Його мама Ольга Степанівна викладала англійську мову, а батько Ігор Тарасович – історію і суспільствознавство, а їх маленький Андрюша палав пристрастю до декламації.

- Сценою мені служив табурет, на якому я міг по тридцять, а то і по сорок хвилин без зупинка напам'ять розповідати вірші, та не просто читав, а декламував, як справжній актор, - згадує А. Корнілецкий. – З трилітнього віку я прагнув залізти на табурет, якщо помічав, що зібралася публіка. Батьки не дуже вітали моє прагнення до театру, рахуючи акторство несерйозним заняттям. Вони мріяли бачити свого сина лікаркою, і з дитинства орієнтували мене на вступ до медичного інституту.

Будучи слухняним дитям, Андрій не вирішився розладнати батьків, тому після закінчення школи поступив в Кримський медичний інститут. У студента Корнілецкого проблем з навчанням ніколи не було, але його витончена творча натура страждала під час препарування жаб, зубріння латині, досліджень аналізів калу і сечі. Медицина здалася йому нудним і неувлекательним заняттям.

- Інша справа театр! Я величезним задоволенням брав активну участь у всіх заходах інститутського Будинку культури, переглянув весь репертуар сімферопольських театрів, - розповів Андрій Ігоревич. - В новорічну ніч – точніше вже 1 січня 1986 року – я прийняв рішення: залишити медицину і пов'язати свою подальшу долю з театром.

Нездійснені надії

Починалося все не гладко. Керівник Кримського Академічного театру драми Народний артист УРСР Анатолій Новіков, дізнавшись про рішення Андрія, посміхнувся, поплескав його по плечу і повчально прорік менторським тоном:

- Повірте, хлопець, робити вам в театрі абсолютно нічого. Навіть я тут людина абсолютно випадкова, (при цьому він як би випадково вказав на стіну кабінету, на якій висіла велика фотографія А. Новікова в ролі Леніна), а вже ви те і поготів.

Отримавши таке не підбадьорююче напуття, А. Корнілецкий не спасував. Для упевненості у власних силах він ще раз прочитав свій зодіакальний гороскоп (Овен) і зробив вивід – якщо мета поставлена, вона має бути досягнута.
За словами Андрія Ігоревича, набратися сценічного досвіду йому допоміг народний театр Феодосії міського Будинку культури, яким тоді керувала Розалія Ісааківна Белянова. Опісля два десятки років багато залицяльників цього театру згадують, як іскрометно виконував Андрій Корнілецкий роль пануючи в спектаклі «Про Федота-стрільця, молодецького молодця».

У 1988 році він успішно склав іспити в Київський інститут культури і почав пізнавати ази режисури.

- Постановки творів корифеїв світовою і вітчизняною драматурги навчили мене мислити нестандартний і оригінально, прагнути досягти максимального взаїмоєдіненія глядача і постановника, - проаналізував А. Корнілецкий. – Проте моє навчання в інституті збіглося з розпадом Радянського Союзу, утворенням незалежної України, страшним морально-етичною і економічною кризами. Я отримав диплом про закінчення інституту в період театральної і кінематографічної кризи, тому мені нічого не залишалося, як повернутися до Феодосії.

Терниста дорога

Почало дев'яностих – важкі часи. Андрій Ігоревич став перед вибором: працювати в культурі або містити сім'ю.

- Одиниці ставали мільйонерами, сотні тисяч жебраками, - роздумував він. - Місячна зарплата працівника культури в Україні дорівнювала вартості одного кілограма копченої ковбаси. Довелося «піти в комерцію». Потрібно було виживати. У пошуках роботи доля закидала мене навіть до Польщі і Греції.

Про цей період свого життя Андрій Корнілецкий згадує неохоче. Чим лише ні доводилося йому займатися: торгувати, смажити шашлики, працювати експедитором і круп'є в казино. У його трудовій книжці – більше 60 записів, які можна читати як пригодницький роман. А. Корнілецкий працював науковим співробітником будинку-музею М. А. Волошина в Коктебеле, керівником клубних і громадських програм добродійного єврейського центру.

- Якщо мене владнувала фінансова сторона моєї трудової діяльності, то не подобалася робота, якщо подобалася робота, то прожити на зарплату за неї було неможливо, - поділився спогадами Андрій Ігоревич. – В якусь мить мені здалося, що знайти золоту середину неможливо, але любов до рідного міста підказала правильне рішення.
Будучи сином викладача історії, я з дитинства захоплювався історією і краєзнавством. З дошкільних років я прагнув більше дізнатися про дивного минулого Феодосія і Криму.
Коли влітку приїжджали в гості родичі або друзі, я з великим задоволенням проводив для них вечірні прогулянки-екскурсії по місту.

Хобі стало професією

Показувати пам'ятки і розповідати про них до певного часу залишалося хобі Андрія Корнілецкого. Проте друзі-екскурсанти все частіше і частіше твердили йому: «Йди в екскурсоводи, це твоє покликання».

- Після того, як подібні рекомендації стали звучати як рефрен, я вирішив, що пора зайнятися краєзнавством серйозно, - сказав А. Корнілецкий. - Узявши за основу вечірні прогулянки з друзями, я розробив маршрут «Пішки по Богом Даною» – від Комсомольського парку до башт на Карантині.

Екскурсанти оцінили уміння Андрія Ігоревича унікально викладати наукову інформацію в стилі, що театралізувався, тому його екскурсії незмінно закінчуються захопленими оплесками. Вивірена точність фраз, яскравість, емоційність викладу матеріалу не можуть залишити байдужою нікого з екскурсантів. Сухий краєзнавчий матеріал подається їм не нудною лекцією, а у вигляді моноспектаклю. Часто екскурсанти говорять йому: «Після вашої екскурсії ми стали дивитися на Феодосію іншими, можна навіть сказати закоханими очима».

Окрім екскурсій Андрій Корнілецкий бере участь в проведенні концертів, знімається у фільмах і мріє написати пригодницьку повість. У його сім'ї панує творчий дух. Його дружина Лада – талановитий музикант-піаніст, композитор, автор декількох десятків пісень. Багато феодосийци прекрасно знають цей прекрасний родинний і творчий дует.
- Я люблю своє місто, не мислю своєму життю без Феодосії, – підсумував Андрій Ігоревич. – Він – джерело мого натхнення, це моя доля.